Психологія натовпу: чому в Україні конституційне право на мирні зібрання закінчується кровопролиттям

Один із доказів демократії в Україні - право на мирні зібрання та мітинги. Українці досить часто використовують цей інструмент впливу на владу. Згадати хоча б Майдан, який змінив історію. От тільки акції протесту часто переростають з мирних зібрань в агресивні і закінчуються кровопролиттям.

Вся країна ще з весни 2021 року спостерігала, як ФОПи виражають своє незадоволення. Спершу вони вимагали дозволити працювати в умовах карантину, а потім протестували проти тотальної фіскалізації. І головним своїм ворогом вважають голову податкового комітету Данила Гетманцева. Кілька місяців активісти навіть жили у наметах на Майдані, а 25 січня пішли під стіни Верховної Ради і масштабний протест закінчився кровавою бійкою.

Чому українці досить часто виходять на мітинги і найчастіше все закінчується зіткненням між силовиками на протестувальниками, ексклюзивно для Новини.LIVE розповіла кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Оксана Сідун.

Читайте також: Дим, бійки та крики: ФОП влаштували масштабний протест у центрі Києва, під час якого постраждали журналісти

- Чому українці часто виходять на мітинги?

Тому що вони намагаються протестувати якусь річ, з якою не погоджуються. І люди вважають, що мають певну свободу, щоб донести свою думку. Якщо дивитися з психологічної точки зору, то це певний протест, але характерний для підлітків. Вони намагаються відчути свою власну силу, але дорослі люди теж намагаються таким чином спробувати свої сили, щоб вплинути на процеси.

- Головний мотив - зміни? А як же ті, хто виходить за гроші?

Є таке поняття як психологія натовпу. У людей у натовпі є різні мотиви. Є люди ідейні - відстоюють якусь певну ідею. Є ті, хто за гроші - таким чином заробляють. І є частина тих, хто виступає у ролі провокаторів - підігрівають публіку і штовхають її на різні вчинки.

- Можна виділити якийсь фактор, який перетворює мирну акцію в агресивну?

У людей збільшується тривога, а від неї агресія. У нас в країні зараз дуже тривожний фон. Він пов’язаний з розмовами навколо можливої війни, а також з нестабільними цінами (економікою). У людей багато напруги і вони схильні до афектів.

А ще у натовпі є така річ, як відсутність відповідальності. Вважається, що можна робити все, що завгодно. Тобто люди впевнені, що вони не будуть нести відповідальність за якісь свої дії, хто винен - не відомо.

- По іншу сторону будь-якого мітингу є силовики. Попри те, що вони виконують свою роботу, деякі також виявляють агресію, як це пояснити?

Якщо провокувати силовиків, то вони відповідають силою. На вчорашньому мітингу (25 січня, ФОПи під ВР, - ред.) було видно, що силовики зачепили журналістів. Але коли йде натовп, то їм важко розрізнити. Силовики теж бояться, їхня задача - зробити так, щоб на них не напали. Вони завжди витримують афект, адресований не їм.

Ми сердимося на них, але вони підпорядковуються владі. Їх багато років навчали і виховували тому, що вони мають слухати наказ. І це для них найважливіше попри критичне мислення. Вони люди наказу.

- Як можна заспокоїти натовп, якщо не силою?

Стабільність в країні може втихомирити мітинги. Але зараз світ не стабільний, на якісь речі можна впливати, а на якісь ні. Наступне - напруга знижується через переговори, щоб люди відчули, що вони почуті. Коли для них щось роблять, то це знижує напругу. Але це робить іншу річ - якщо ми через мітинги прийматимемо закони, то люди лише таким чином і будуть привертати увагу і щось вирішувати. Тому не всі протестні речі треба враховувати.