У Києві активізувалися чорні археологи: що вони знаходять і як їх можна покарати

З року в рік стає більше так званих "чорних копачів". Так називають людей, які вирішують озброїтися металодетектором, старим картами місцевості, лопатою і речмішком з провіантом і відправитися на "коп" в спробі знайти релікти минулих років: медалі, значки, монети, залишки боєприпасів і військової техніки. Все, що має будь-яку матеріальну цінність. 

Як стало відомо Новини.LIVE, у квітні цього року прогриміла новина про покарання копача, який знайшов скарб давньоримського срібла, продав за 300 тисяч гривень, був спійманий за руку, визнав провину і отримав покарання тільки в ... 1,7 тис. гривень штрафу.

Археологи та музейники вимагали посилення відповідальності і говорили про шкоду культурно-історичній спадщині, але безрезультатно. 

Хто і де копає

Умовно копачів ділять на дві основні категорії: "сірих" і "чорних". І якщо перші, "пошуковики", працюють на цілком офіційних підставах і в рамках діяльності офіційних структур, то другими рухає переважно жага наживи. Хтось ставиться до пошуків підземних скарбів, як до хобі, а хтось - як до заробітку. 

Основними видами пошуку з металошукачем є:

• пошук старовини на місцях колишніх поселень;
• пошук на місцях боїв;
• пляжний пошук;
• пошук золотого піску і самородків, метеоритів;
• пошук металобрухту;
• пошук всього що трапиться, - навколо дачі, в полі, в лісі, на горищах

В одній лише столиці подібних спільнот копачів безліч, і вони збираються на тематичних форумах, де діляться: що накопали і де, за скільки це можна продати, яке обладнання краще прикупити і чи є у кого карти місцевості минулих років і століть (наприклад, "трехверстовки" 19 століття) - на яких були відзначені укріплення, вали, поселення, які нині давно вже поховані. 

Копачі намагаються за старими картками знаходити трактири, поштові станції та митні пости, а також села і хутори, особливо місця колишніх церков і ярмарків. Іноді це приватні поля і городи. Якщо вірити численним тематичним форумам, особливо багато столичних пошукачів промишляє на Відрадному і Борщагівці.

Один з популярних районів для розкопок — Київський укріплений район, створений протягом 1929-1941 років. 85 км півкільце проходило в тому числі від Дніпра в районі Вишгорода - і на Пущу-Водицю, Біличі, Микільську Борщагівку, Пост-Волинський, Чоколівку, Голосіївський ліс. Третя лінія оборони проходила безпосередньо по околиці міста. 

Лінія оборони часів Другої світової війни залишила безліч артефактів: монети і медалі, погони і боєприпаси, в тому числі залишилися від солдатів Рейху.  

Чорні копачі, втім не гребують і розкопками поховань. Це варіант, де шанс знайти цінності зростає - якщо попередньо піти на угоду з совістю (і місцевими поліцейськими). З року в рік в ЗМІ з'являються повідомлення про те, як копи застукують Копачів за грубою розкопкою могильників – правда, як вважає багато, затримання відбуваються дуже рідко. Співвідношення копів і "копанок" - на користь других.

Варто також відзначити, що в Києві починаючи з 2016 року щорічно проводиться Всеукраїнський зліт металошукачів-фестиваль “Камрад-Фест", де збираються любителі погуляти по лісах і полях з металодетектором.

Самі копачі називають цей фестиваль місцем збору колекціонерів та ентузіастів, де отримують досвід, консультації та "заряджаються магією землі", а себе позиціонують як спортсмени чи краєзнавці. Решта ж називають цей фестиваль чорним ринком зі збуту археологічних знахідок.

Причина

Чому люди озброюються металошукачами і йдуть на "полювання" за скарбами? 

Перш за все, окупність цього заняття. В межах 10-20 тисяч гривень можна повністю екіпіруватися для вилазок. Наприклад, вартість металошукача - від 3500 до 15000 гривень. Ще близько 5 тисяч гривень - на лопату, одяг, провіант і, якщо є своя машина, бензин. Карти місцевості минулих століть легко знаходяться в Інтернеті, і мало хто буде витрачатися, щоб отримати публічні дані від держави про земельні ділянки, де планується коп. 

Знайти скарб виходить не у всіх і не відразу. Зате якщо за знайдені в результаті знахідки розгорнеться боротьба на аукціоні на одному з майданчиків – всі витрати окупляться на старті. 

Найбільш популярним майданчиком, де чорні археологи збувають викопані артефакти, став Violity. Цей майданчик не раз і не два потрапляв у скандал, пов'язаний з його "клієнтами" - саме там дуже часто спливали унікальні об'єкти культурно-історичної спадщини, які замість музею опинялися в приватних руках.

Екс-депутат Київради Андрій Осадчук (фракція "Об'єднання "Самопоміч") раніше публікував, як на одному з популярних торгових майданчиків опублікували лот: комплект жіночих срібних прикрас 1000-річної давності. За них велася запекла боротьба, і в підсумку їх викупили за більш ніж 70 тис.гривень. 

"Якби щось подібне знайшли в Англії або Німеччині, всі б газети і ТБ про це б тиждень говорили і раділи. Музеї би мріяли це показати публіці. У нас все спокійно, швидко і чітко. Знайшли, вимили, виставили, продали, розбіглися. Все на 100% незаконно. Ніхто з музейних і наукових вже ніколи не дізнається що це було, де і як. Максимум, погані фотки де залишаться в мережі. Ось так, на очах усіх відповідальних державних структур ми щодня втрачаємо символи ідентичності",- написав Осадчук два роки тому. 

Відзначити, що в більшості європейських країн ходіння приватних осіб з металошукачем або заборонені зовсім, або вимагають відповідних документів.

Юридична сторона питання

Все, що можуть знайти шукачі, можна віднести до кількох понять, визначених у тому числі в Цивільному кодексі України. В контексті статті 337 ЦК України, це, правда, не є "знахідками" або "безхазяйною річчю".

Так як, шукають, як правило, скарби, то згідно з нормами статті 343 ЦК України ("Набуття права власності на скарб") скарбом є закопані в землі або приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Причому в п.4 цієї статті сказано, що право власності на скарб, що має культурну цінність, автоматично набуває держава, а шукача можуть винагородити за знахідку – до 20% від вартості на момент знаходження. За умови, що здобувач повідомив поліції або відділу / управління культури місцевої ради про свою знахідку.

Окремий випадок наслідків пошуку - це знаходження "відлуння війни". І тут питання стоїть не тільки про правовий статус знайдених предметів, а й до місць пошукових дій і, дуже часто, можливості користування членством в громадських об'єднаннях (спілках, клубах і т.д.) для отримання привілеїв при таких пошукових роботах. 

Питання про знайдені предмети "відлуння" вирішується без урахування вікової давності цих предметів, а виключно з точки зору їх приналежності до зброї, боєприпасів або вибухових пристроїв. Тому, адміністративна відповідальність за порушення "озброєних" правил, встановлена, зокрема, статтею 190 Кодексу України Про адміністративні правопорушення та карається накладенням штрафу.

За що досить часто намагаються залучати копачів до відповідальності - це за коп на охоронних територіях, а також за спроби вивезти знахідки за кордон. Перше - це стаття 298 Кримінального кодексу України, за якою запроведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних або підводних робіт на об'єкті археологічної спадщини загрожує серйозний штраф або навіть термін. Друге проходить по статті 201 ККУ "Контрабанда", про відповідальність за яку багато хто чув.  

Крім того, у Верховній Раді так і залишилися лежати законопроекти, спрямовані на боротьбу з чорними копачами. 

Так, у 2013 році на розгляд депутатів так і не потрапив законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів". 

Ще один проект Закону від 20.04.2018 №8314 - "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальному вилученню об'єктів археологічної спадщини" – відкликали у 2019 році. 

Що думають археологи

Археологи вважають, що держава самоусунулася від вирішення цієї проблеми. Ніяких держпрограм, щоб протидіяти цьому хижацтву на державному рівні немає-максимум регіональні. Всі ресурси кидаються на боротьбу з незаконним будівництвом.

Копачі, як вони самі кажуть, "бомблять" городища, в яких багато цінних матеріалів, бо це княжі часи - срібло, золото, прикраси, зброя. Все це виставляється згодом на аукціони. І в усьому світі чорний коп або полювання за старожитностями по прибутковості йде відразу після торгівлі зброєю і наркотиками. Тобто це одна з найприбутковіших нелегальних статей, говорив Львівський археолог, доктор історичних наук Микола Бандрівський.

Археологічними дослідженнями, або розкопками, відповідно до закону, можуть займатися люди, які відповідають декільком критеріям. Зокрема, вони повинні мати профільну освіту і працювати в державній структурі - університеті, музеї, Інституті системи НАН України і так далі.

Крім того, Міністерство культури видає таким людям спеціальні дозволи, в яких зазначено, що вони мають право в цей час проводити дослідження тієї чи іншої археологічної пам'ятки - кургану, могильника, городища тощо.

Вважається, що активних археологів сьогодні в Україні-які регулярно виходять "в поле" – приблизно три сотні. Загальне число офіціалів-близько двох тисяч. А шукачів скарбів з "пікалками" - близько сотні тисяч активних, і близько 300 тисяч в цілому. 

Щоб зробити певні наукові висновки, фахівець повинен врахувати безліч деталей. Якщо ж знахідку позбавити цього контексту, її наукова цінність істотно зменшується або зовсім втрачається. У той же час меч залишиться мечем, а прикраса - прикрасою, які можуть радувати око. І золото точно не втратить своєї матеріальної цінності. Тому все, що викопують із землі не археологи - це втрачені для науки матеріали, кажуть експерти в галузі.

Є думка, що якщо такими темпами чорні археологи будуть продовжувати "бомбити" археологічні пам'ятки, то років через десять практично всі вони будуть зруйновані або пошкоджені, а отже, втрачені для суспільства і науки назавжди. 

"Ставлення [до чорних археологів] однозначно негативне. Пошук і розкопки такого роду незаконні, але будь-який мародер ніколи не скаже публічно, що він мародер. У статті 298 ККУ йдеться про пошуки такого роду. Але крім порушення закону це ще й збиток самим пам'ятникам, які можуть бути знищені або позбавлені пізнавальної цінності. Рівнозначно тому, як з архівних записів вирвати сторінки. Текст читається, але значна частина інформації втрачається"– - обурився заступник голови правління Спілки археологів України Євген синиця в коментарі Новини.LIVE. 

Професійні археологи займаються нині роботами з охорони культурно-історичної спадщини - так не тільки в Україні.

Є дві активних археологічних галузі – охоронна і рятувальна, обидві куруються відповідними держслужбами.

У всьому світі левова частка археологічних робіт - це охоронні розкопки в зонах майбутніх будівництв. Основним завданням тут є повноцінно, з фіксацією всіх можливих контекстів, досліджувати пам'ятники (або їх ділянки), які будуть зруйновані земляними роботами при прокладанні доріг, будівництві нових будівель та іншого.

Примітно, що більшість експонатів у музеях України-результат саме таких розкопок. 

"Більш продуктивним є превентивний підхід, коли археологів залучають ще на стадії проектування. Це дає можливість коригувати проекти з прицілом мінімізувати шкоду пам'яткам археології, по можливості - без проведення розкопок, без використання деструктивних методів досліджень. Головний принцип можна сформулювати так: якщо можна не копати – краще не копати. Але небезпека в тому полягає, що на цих пам'ятках, де ми попередили розкоп, можуть орудувати "черняки" – і вони не стануть гребувати. Вони руйнують місця, які ми раніше могли досліджувати і виявити історичну цінність, в гонитві за цінностями руйнують більш цінні з історико-культурної точки зору пам'ятки. І ми вже точно не можемо скрізь бігати, встигати ці пам'ятки захищати"– - каже Синиця.

Археологи обурюються: "чорні копачі" орудують грубо, часто не маючи ні необхідних знань, ні розуміння території, та й знайдені ними реліквії потраплять не в музеї міст України, а відправляться на аукціони, а звідти - в руки щасливого покупця. Головна проблема, що часто розкопані реліквії за собою ховають інші, більш цінні з історичної точки зору.

"Раніше не було такої навали людей з металошукачами, тому що дозволити собі його міг не кожен. Зараз це вже перетворилося в хобі – подібно риболовлі або полюванні. Людина купила металошукач і їздить по полях. На жаль, проконтролювати це неможливо по ряду причин. У країні паралізована система охорони об'єктів культурної спадщини. Якщо раніше в кожній області було спеціалізоване управління з охорони такої спадщини, сьогодні майже у всіх регіонах такі відділення скорочені, на всю область працює максимум дві-три людини, що займаються цим питанням без належного досвіду і кваліфікації, або ж без ресурсів", – зазначив в ефірі Українського радіо в. о. завідувача відділу археології Києва Інституту археології Всеволод Івакін.

"У документах, що дають право на проведення польових археологічних робіт, використання металодетектора узгоджується і окремо вказується. Але ті, хто працює без дозвільних документів, нічим не обмежені. Втім, дозвільні папери отримати можуть лише люди з відповідною кваліфікацією та освітою, і це явно не про тих, хто просто хоче нажитися. "Камради" нібито теж видають дозвільні документи, які на ділі є "фуфелом". Це складна процедура, доступна лише для тих, хто працює в сфері, а документи можуть видавати тільки державні структури", – додав синиця в коментарі. 

Відомі також випадки, коли затримували копачів, що розграбували поховання. Голова Міжнародної асоціації дослідників фортифікації "Цитадель" Павло Нетьосов в інтерв'ю "Вечірньому Києву" розповів, що займається розкопками ще з 90х, але швидко вирішив працювати в легальному полі - отримати всі документи і співпрацювати з органами. 

"Зараз дійсно дуже багато стало в лісах людей з металошукачами - це чорні копачі, які без дозволів вибирають все, що знайдуть. Тобто, цей вид грабежу стосується не тільки золота та історичних знахідок, а й військової історії. Ми намагаємося "привчати" копачів-шукачів до порядку, щоб вони брали дозволи, оформляли знахідки як годиться. Однак це досить складно. Навіть нашим колегам по організації ветеранів військово-морської розвідки, які займаються історією Дніпровсько-Пінської флотилії і членам організації "Вертикаль" вже два місяці не вдається отримати документи в Мінкульті через їх внутрішні проблеми", - розповідав Нетьосов.

Висновок невтішний: поки археологи-вчені змушені проходити через бюрократичні перепони, щоб виконувати свою роботу, "чорні копачі" спокійно (і під чиїмось дахом) перекопують землю і грабують її, випробовуючи своє везіння, а якщо їх ловлять - рідко притягуються до відповідальності і ще рідше отримують реальні терміни. Якщо зараз цю ситуацію якось не виправити, через кілька років ситуація ризикує перерости в таку з копачами бурштину.