У Києві можуть закрити пекарню для "особливих" людей: чому в цьому винні їхні батьки і КМДА

У Києві вже чотири роки існує пекарня Good Bread, де працюють люди з ментальної інвалідністю. Головний продукт - кекси, а головні проблеми - нестача грошей, не розуміючі батьки і влада, яка стоїть осторонь. 

Незважаючи на те, що бізнес молодого Влада Малащенка перетворився зі стартапу в одне із найуспішніших соціальних підприємств України, він з надією і втомою каже - "протриматися б нам ще хоча б 4 роки". 

Ексклюзивно в інтерв'ю для Новини LIVE він розповів, в чому складність роботи пекарні, чому з початку її відкриття більшість працівників пішли і за яке рішення КМДА соромно. 

- У вересні пекарні виповнилося 4 роки. Розкажіть, що змінилося за цей час і чи можете назвати свій бізнес успішним? 

Слава богу, що ми протрималися ці 4 роки, ми досягли поставленої мети - це працевлаштування людей з ментальної інвалідністю. Зараз пекарня дуже відрізняється від тієї, якою вона була - вона світліша, нас більше. Сподіваюся пропрацювати ще хоча б 4 роки (зітхає - ред.). 

Я не можу сказати про стабільність, але кожен день ми щось робимо. Влітку було два-три дні, коли ми взагалі не працювали. В цілому ми живемо на корпоративних замовленнях і практично нічого не заробляємо на доставках додому. Але все не так погано, ми починали з двох кексів в тиждень, а зараз робимо близько тисячі в місяць! 

- Ваші труднощі в бізнесі звичайні, як і у всіх? Чи все-таки люди з інвалідністю доставляють додаткових клопотів? 

Ми намагаємося працювати так, щоб воно одне одному не заважало. У нас не соціальне підприємство, де працює дві людини з інвалідністю, у нас більшість людей з інвалідністю. Мабуть и в цьому і проблема, адже у нас реально на кухні кожен день 7 осіб, а могло б бути двоє. Через це є фінансові історії. Я не можу сказати, що пекарня щомісяця щось заробляє. 

- Через брак грошей ви можете відмовляти в роботі? І як взагалі влаштуватися  до вас на підприємство, які умови? 

Щоб влаштуватися до нас, потрібно хоча б зателефонувати. Наша місія брати на роботу всіх тих, кому вона потрібна. Але дуже часто приходять люди, які, я бачу, що не зможуть працювати у нас. Ми посилаємо їх на терапії, щоб вони були більш соціальними. 

У нас немає тут навчання, що ти ось прийшов і повинен тиждень навчатися. Спочатку людина посуд миє, підлогу миє, чистить овочі, а потім стає молодшим пекарем, потім старшим пекарем. 

У нас у всіх вільна історія, можеш піти в будь-який момент, зобов'язалівки немає. У пекарні є Вітя, який працює з нами майже спочатку. Всі інші змінюються - кому батьки забороняють, хто не хоче. Вони ж не просто тут тусять, вони напружуються, працюють.

- Що значить батьки забороняють, чому? 

Тому що у нас не до всіх приємне ставлення. Ми прямо говоримо батькам, що нам не подобається. Візьмемо умовного Вітю, який неадекватно поводиться на роботі, адже жодного разу не був в соціумі. Я викликаю батьків і кажу, що ми домовлялися про дотримання режиму, відвідуванні терапії, а вони нічого не роблять. 

Є батьки, які зробили собі фейкові акаунти в Facebook і пишуть нам а-ля всякі гидоти. А є мама, яка сиділа з 40-річною дитиною все життя вдома не працюючи. Вона забирає його назад і каже, що він їй і вдома потрібен - посуд мити. 

У мене є теорія, вона правда особливо нікому не подобається, але діти з особливостями не народжуються у звичайних людей. Всі по-різному сприймають. 

- Крім своїх працівників ви допомагаєте іншим людям. Розкажіть про "підвішений кекс". 

Ти на сайті купуєш підвішений кекс, але він приходить не тобі, а комусь іншому. Їх отримують бездомні, психологічні інтернати, хоспіси, онкологічні центри. Всі, кому потрібен солодкий і приємний подарунок. 

Половина людей купують саме підвішені кекси, це легше. Адже це не собі, не потрібно чекати кур'єра. Та й самі по собі кекси така собі історія, я до цього їх в життя ніколи не їв. Але вибрали цей продукт, тому що їх не так важко робити. В топах у нас апельсиново-імбирний - спробуйте! 

Ми зараз хочемо зробити ще одну кухню для підвішених обідів. Про це, до речі, ще ніхто не знає, розповідаю вам ексклюзив. Ми розуміємо, що бездомним крім кексів потрібна нормальна їжа, але на цій кухні щось робити складно, це пекарня.

- Будете розширюватися? Може з'явитися і кафе, не тільки онлайн-замовлення? 

Для цього нам потрібні інвестиції. Ми тут хотіли відкрити кафе, але ось думаємо як це зробити. Тут не сама прохідна вулиця. Ми просили приміщення в КМДА - перший поверх, фасад, 200 кв. метрів. Нам виділили на Шулявці більше 200 кв. метрів, але підвал, де двірники залишають свій інвентар. Жінка, яка нам відкривала, вона знала хто ми такі, і їй було дуже соромно. 

Усі люблять поговорити за соціальні проєкти, а насправді всім пофіг. Тому що те, що зараз робимо ми - це справа держави. Але щоб мені допомогли, потрібно ходити рік і просити. Від держави я жодного разу в житті нічого не отримав. Хоча я вважаю, що ми одне з найуспішніших великих соціальних підприємств в Україні.