Ru
Головна Київ День київського метро: чим відома столична підземка

День київського метро: чим відома столична підземка

6 листопада 2021 07:00
Денис Стасюк
Редактор новин

6 листопада, Київський метрополітен відзначає день народження – 61 рік. Саме 6 листопада 1960 року у Києві відкрили перші 5 станцій підземки: "Вокзальна", "Університет", "Хрещатик", "Арсенальна" та "Дніпро".

Про це повідомляє Новини.LIVE.

Читайте також: Станція київського метрополітену засвітилася на сторінках The New York Times

Подробиці

З того часу багато що змінилося: київське метро розширилося до трьох ліній і тепер входить до ТОП-30 найбільш завантажених у світі.

Найглибша станція метро у світі

​

Найглибша станція метро у світі -  "Арсенальна" глибиною у  105,5 метрів.

Станцію відкрили 1960-го та назвали на честь великого київського заводу "Арсенал".  Окрім цього це єдина станція, на просторах колишнього СРСР, яка збудована за лондонським типом — без великого центрального вестибюлю. Щоб піднятися чи спуститися, потрібно подолати два ескалатори. З 1986 станція має статус "пам'ятника архітектури місцевого значення".

Таємнича "Львівська брама"

​

У Київському метрополітені є дві станції, які майже добудовані та готові до експлуатації, але, здається, відкриються ще дуже нескоро.

"Львівська брама" – одна з них. Вона знаходиться під Львівською площею, між станціями "Золоті ворота" та "Лук'янівська". Її почали будувати ще 1991-го, а заморозили 1996-го. Однією з причин є брак коштів, друга — відсутність чіткого плану реконструкції Львівської площі, куди мали вести виходи з метро. З того часу "Львівська брама" стоїть закритою. Її платформу можна побачити, проїжджаючи тунелем.

Забута "Теличка"

​

Якщо "Львівська брама" ще більш-менш відома киянам, то інша недобудована станція — "Теличка" — взагалі прихована від людських очей.

Вона розташована на "зеленій" гілці, між станцією "Видубичі" та Південним мостом. Будівництво "Телички" розпочалося 1991-го, але було заморожено вже за рік. Тоді  влада пояснила, що у "Теличці" просто відпала необхідність. Навколо неї — лише промислова зона, отже, немає потрібного пасажиропотоку. Зараз ніякі роботи на станції не ведуться, хоч на всіх схемах Київського метрополітену вона і значиться як така, що будується.

Найкрасивіша станція метро в Європі

​

Станція метро "Золоті ворота" кілька разів потрапляла до рейтингу найкрасивіших. Станція неодноразово потрапляла у ТОП  кращих Європи.

Вестибюль "Золотих воріт" покритий унікальними мозаїками. Кожна не просто зображення, а окрема історія. Тут зібрані всі князі Київської Русі, засновники Києва — Кий, Щек і Хорив — святі і навіть найвідоміші храми.

Метро "Тараса Шевченка"

Станції Київського метрополітену "Тараса Шевченка" вже понад 40 років і основну частину своєї історії вона була однією з найбільш незатребуваних у столиці. Але в XXI столітті вона раптом знайшла популярність.

Станцію відкрили в 1980 році в районі, що не мав потреби у метрополітені. Жителі Верхнього Подолу мешкали в п'ятиповерхових "хрущовках", що обумовлювало малу щільність населення.

Тунель підводили не під землею, а відкритим способом, через що всі будівлі на шляху лінії знесли і, відповідно, число потенційних пасажирів ще більше зменшилася.

Вхід в метро розташували на самій околиці спальної частини району. На півночі і заході розташовувалася промзона, на сході - Дніпро. Таким чином, станція могла цікавити лише робітників місцевих підприємств (серед яких "Київхліб" і пивзавод "Поділ") і порівняно невелике число місцевих жителів.

Станція "Печерська"

 

Сім років, з 1991 року, пасажири їздили по "зеленій" лінії повз невідому арочну залу між "Кловською" і "Дружби народів" і вдивлялися у темні склепіння загадкової станції, поки ту не відкрили в самому кінці 1997-го.

За довгі роки станція-привид обросла містичними легендами, починаючи від того, що нібито будівельники напоролися на невідомий раніше хід до Печерських катакомб і закінчуючи тим, що розкопали таке, від чого волосся дибки.

Станція Київського метрополітену "Печерська" давно стала звичною жителям і гостям столиці. Але, насправді, колись вона була станцією-загадкою і викликала мало не містичний інтерес.

Станція метро "Славутич"

Станція метро "Славутич" - це станція Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену. Вона отримала свою назву на честь давньоукраїнської назви Дніпра.

Станцію метро" Славутич " побудували 30 грудня 1992 року. Цього ж дня її відкрили для пасажирів.

"Славутич" - це колонна станція маленького закладення з острівною і прямою платформою, довжина платформи - 103,5 метра, ширина - 11,1 метра.

При створенні проєкту була вибрана тематика "ніч на Дніпрі". У зв'язку з цим станція оформлена в синьому стилі, а освітлення нагадує зоряну ніч.

Дивна станція "Нивки"

Станція Київського метрополітену "Нивки" за 50 років не тільки перетворилася з зупинки посеред дачно-паркової зони на важливий транспортний пункт, а й встигла обрости дивними історіями та міськими легендами.

Станцію " Нивки "відкрили в 1971 році у складі ділянки" Завод Більшовик "(нині - "Шулявська") - "Святошино", який на більш ніж 30 років став західним закінченням" червоної " гілки метро.

"Нивки "замислювалася як проміжна станція перед" Святошиним", заради якого тягнули лыныю - там вже знаходився важливий залізнодорожний вузол і автобусна станція. А "Нивки" викопали посеред приватного сектору, грубо кажучи, у сільській місцевості, де з одного боку - однойменне селище, з іншого - хутір Галагани.

Станція Метро "Оболонь"

При проєктуванні станції Київського метрополітену" Оболонь", її задумували показати як проспект, підземне відображення шляхопроводу, під яким її побудували. Таке архітектурне рішення, а також назва ім'ям Олександра Корнійчука, і визначило зовнішній вигляд станції, елементи декору якої багатьом можуть здатися недоречними.

Станції вже 40 років, її будували разом з новим житловим масивом "Оболонь" на півночі столиці і відкрили в 1980 році разом зі станціями "Тараса Шевченка" і "Петрівка" (нині - "Почайна"), як продовження "синьої" лінії метро.

Метро "Дніпро"

Станція Київського метрополітену "Дніпро" - материнська для столичного метро. З цієї, найдаремнішої з точки зору пасажиропотоку станції, почалася вся підземка міста.

Станції "Дніпро" вже 60 років, вона була відкрита в 1960-му в складі першої ділянки Київського метрополітену разом з "Арсенальною", "Хрещатиком", "Університетом" та "Вокзальною". Ці станції всі однаково "перші", але головною серед них була саме "Дніпро", де знаходилося перше депо підземки, з якої потяги виїжджали і в яке поверталися.

Крім депо, в якому відстоювалися потяги, і майстерень, в яких ремонтували вагони, до станції були підведені залізничні колії, по яким прибували нові поїзди.

"Військова" станція метро "Героїв Дніпра"

Станцію київського метрополітену" Героїв Дніпра " без сумніву можна назвати найбільш військовою в столиці. Доля розпорядилася так, що станція, названа на честь героїв Другої світової війни, за кількістю пасажиропотоку з військовослужбовців може позмагатися навіть з "Вокзальною".

Станцією метро "Героїв Дніпра" закінчується північна частина "синьої", Оболонсько-Теремківської, лінії Київського метрополітену. Далі продовжувати гілку ніколи не планували через ландшафтні умови.

Лінія впирається в затоку Дніпра" Верблюд " за якою прокреслена адміністративна межа міста. Тому разом зі станцією одразу побудували депо і назавжди зробили кінцевою.

Станція "Сирець"

Станція Київського метрополітену "Сирець"стала не тільки прикладом художнього осучаснення підземки, а й того, як можна "закопати" ресурси і працю в землю.

Кінцеву "зеленої" лінії "Сирець" відкрили в 2004 році - через 4 роки після передуючої їй "Дорогожичі". Станція дуже схожа на свою попередницю - те ж глибинне закладення, ті ж широкі пілони, що потримують арочний звід, ті ж часто повторювані проходи-портали, що ведуть з центру платформи до посадкової частини.

Загалом, якщо прибрати колір і декор, за деяким винятком, станції можна було б назвати близнюками. І "Сирець" вирішено було якось виділити.

Метро "Дорогожичі"

Станція Київського метрополітену "Дорогожичі" побудована бувально "на кістках". Жодна станція у світі не прокладалася серед такої кількості поховань.

У XIX столітті Сирець став околицею Києва і в цій місцевості вирішили облаштувати Лук'янівський некрополь. Також тут були караїмське, єврейське і церковне кладовища, знищені під час і після Другої світової війни.

У 30-х роках тут знаходився концентраційний табір репресованих, яких розстрілювали і закопували тут же (Близько 25 тисяч убитих). А в 40 - х в Бабиному Яру розстріляли і поховали від 70 до 200 тисяч чоловік.

Лінія тунелю проходить посередині колишнього некрополя, а станцію викопали в центрі Бабиного Яру.

Голос київського метрополітену

​

З 1990 року станції у метро оголошують українською мовою. З травня 2012-го, напередодні підготовки до футбольного чемпіонату "Євро 2012", деякі назви продублювали англійською. Зазвичай оголошення робилися чоловічим голосом.

Цілих 20 років "голосом метро" працював директор Київського академічного театру ляльок Микола Петренко. Він помер нещодавно, у червні 2016-го, у віці 58 років.

Історія жетонів

​

За всю історію існування Київського метрополітену проїзні квитки кілька разів змінювали свій дизайн та формат. Спочатку, як тільки метро відкрилося, вхід був лише за паперовими квитками. Пізніше на станціях встановили турнікети. Один із перших був встановлений на "Університеті", а через деякий час з'явилися й автомати прийому монет.

Перехід від паперових квитків до жетонів відбувся восени 1992 року. Виробляли їх на заводі порошкової металургії у Броварах.

Жетони були металеві та пластмасові, чорні та червоні, сині та зелені, великі та дрібні. Пізніше запровадили пластикові картки – проїзні.

Інші новини Києва